Алар Антон, засновник Finnlog. Про заснування компанії, виклики на шляху і вихід на український ринок.

З чого починався Finnlog

Почнімо з того, що в 1998 році я закінчив інженерний факультет Технічного Університету в Естонії. Коли я вступав до університету, я був на 100% впевнений, що це не моя справа. Займався спортом, хотів стати тренером, і не надто добре вчився. Але коли я отримав диплом, то, незважаючи на те, що всі мої однокурсники стали керувати проєктами і будівництвами, вирішив, що потрібно все-таки щось своїми руками робити. Мені було важливо взагалі зрозуміти, що ж це таке — будівництво. Є така компанія Honkarakenne, сьогодні це один із наших конкурентів, на той час вони вже були одними з лідерів домобудівництва з клеєного бруса. І мені тоді дуже-дуже сподобався брус, одразу виникло відчуття, що я буду займатися деревом. 

Ми зводили будинки в Естонії та Фінляндії. Через 2-3 роки роботи в Honkarakenne я став думати, куди мені рухатися далі, і якраз звільнилося місце в представництві компанії в Естонії. Тепер я вже не будував, а робив кошториси. Але був цікавий момент у цій компанії – наш керівник дуже хотів сподобатися клієнтам і всіляко йшов на поступки. До нас приходили багаті клієнти, я робив кошторис, скажімо на 100 тисяч крон тоді ще, вони просили знижку 20-30% і отримували її. Я говорив йому ─ як же так, адже ми нічого не заробляємо на цих проєктах, але він продовжував давати знижки, поки компанія не збанкрутувала. Прийшло нове керівництво, у якого я попросив підняти мені зарплату. Вони відмовилися, і я зрозумів, що настав час йти і починати свою справу.

Finnlog народився в серпні 2003 року. Я мав досвід роботи з великою компанією, розумів як працює маркетинг, ім’я великого бренду, знав усіх постачальників. Було багато пригод, наприклад, свій перший будинок ми продали через рік.

Створити компанію це одне. А розвивати її і заробляти гроші — зовсім інше. Мені тоді було 25-26 років, а середній вік керівників у скандинавських компаніях — 55-60. Я приходив до них із пропозицією співпрацювати, говорив: зараз ми побудуємо багато будинків в Естонії. Вони дивилися на мене і думали: ну, таких хлопців ми в цьому житті багато бачили. Добре, що не сміялися в обличчя.

У нас було двоє співробітників, диван і один комп’ютер

І ось якось так усе почалося. У нас був офіс близько 20 метрів, двоє співробітників, диван і один комп’ютер. Комп’ютери були не такі, як сьогодні. Телефони були кнопкові Nokia. Не такий уже швидкий був цей світ у цей час.

Перший будинок купили керівники представництва Lukoil в Естонії. Вони прийшли до нас в офіс цей маленький, мені 26 років, є каталог проєктів і все.
– Треба будувати будинок.
– Зараз побудуємо, не хвилюйтеся.

Старт був нелегким: щось ми продавали, брали участь у виставках. А через деякий час почали конкурувати з тими ж Honkarakenne. Сьогодні вони продають в Естонії 1-2 будинки на рік, а ми 50-60.

А потім прийшов 2008-й рік і всесвітня економічна криза. У вересні наш прем’єр-міністр сказав, що у нас ніякої кризи немає, і взагалі того року в мене було відчуття, що ми продамо величезну кількість будинків.

І ось, кінець жовтня, телефон не дзвонить. Ми обдзвонювали клієнтів, усі казали: почекаємо, почекаємо. І приблизно за 8 місяців ми не продали нічого.

Насправді, нам пощастило, що ми не брали жодних кредитів і лізингів. То був єдиний період, коли і багаті люди не знали, що робити. Усі ми були в якомусь сенсі молоді в бізнесі, не мали досвіду такої кризи. Багато хто до сьогодні ці борги віддає. Але, з одного боку, нам пощастило, а з іншого боку, ми ухвалили правильне рішення, що не брали грошей у банків і не почали робити те, що ми не вміємо. Багато хто почав займатися нерухомістю, будувати будинки, їх продавати, думали, що все швидко закінчиться. А ми прийняли таке рішення, що ось це ми знаємо, це ми вміємо, а що не знаємо — цього не робимо.

Ми були молоді, і з цими грошима, які ми заробляли у 2005-7-х роках, не знали, що робити. Вони просто лежали в банку. Десь через рік усе стало потихеньку рухатися.

У 10-11 роках з’явилося інше питання — в Естонії ми продавали добре, але нас тут всього 1,3 мільйона, як розвиватися далі? Вирішили виходити на інші ринки. Дивилися в бік колишнього СНД, Казахстану, Німеччини. Почали з росії і досить добре стартували там. А потім настав 2014 рік і усе змінив, ми втратили половину ринку і половину обороту.

Але в плані витрат ми завжди були дуже консервативними, завжди тримали буфер, дуже потужний. Я думаю, за рахунок цього Finnlog працює вже 21 рік. Ми завжди дивимося, скільки в компанії є грошей, щоб мати можливість півроку-рік триматися без доходу. У нас є люди, це основний капітал. Є офіси, але там немає таких величезних витрат. Замовники іноді запитують: чому ваша компанія не ризикує? Я завжди пояснюю їм, що це дає нам гнучкість і швидкість прийняття рішень.

На сьогодні в нас є три основні ринки: Німеччина, Фінляндія, Естонія. Регулярно ми дещо продаємо і на інших ринках — то в Норвегії, то в Індії перед пандемією був досить великий попит, але з ними дуже складно працювати дистанційно.

У пандемію теж було цікаво, перші місяці люди боялися витрачати гроші, а потім ринок різко пішов угору. Люди сидять удома, туризму ніякого немає, а якщо вже ми сидимо під замком, то чому б не сидіти в якомусь класному будинку? Щоправда, в цей період теж без пригод не обійшлося — різко піднімалися ціни на матеріали, а деякі матеріали навіть за високу ціну складно було знайти в продажу. Але ми впоралися і відтоді стабільно йдемо вгору.

Про вихід на український ринок

З висоти пташиного польоту, у нас схожий менталітет з українцями щодо власного житла. Я бував в Україні і в мене склалося враження, що і вам, і нам подобається жити в гарному будинку, інвестувати в хороші матеріали, мати садок і город маленький — для задоволення і про всяк випадок. Це одна з причин.

Причина друга — після 24 лютого ми кілька разів відправляли від компанії грошову допомогу українській армії. Потім цю можливість закрили, але те, що допомагати потрібно — нікому доводити не треба, естонці прекрасно розуміють, що буде, якщо Україні не допомагати. І мені здається, що Україна єдина країна, яка реально може протистояти Росії, тому що ви не встигли забути, як це — жити в одній державі і жити важко. Тому ви так відчайдушно і боретеся.

Тому й ми бачимо для себе потенціал українського ринку в майбутньому.

Я розумію, що зараз продавати багато будинків в Україні ми не будемо, не той час. Сьогодні, я вважаю, ми можемо дати українцям бажання жити далі, розуміння, що є щось ще в майбутньому. Думаю, це важливо. А ще робочі місця.

Світ не змінюється швидко, і якщо кожен буде сидіти і думати “я нічого не можу змінити”, то так і буде. Але я вважаю, що кожен може і має робити свій внесок. Finnlog в Україні — частина мого внеску.

Я на 100% впевнений, що Україна цю війну виграє. І світ рухатиметься в кращий бік. І ось у мене є відчуття, що краще нам за цей час завітати до українців і зрозуміти українську культуру, ніж іти на ринок якоїсь Австрії. Я читаю новини щодня, і всі ці міста і місця, про які я раніше й гадки не мав, — Покровськ, Ізюм, Запоріжжя, Житомир — стають мені ближчими і зрозумілішими.

Оскільки ми колись працювали з росіянами, я їм пообіцяв, що коли-небудь зателефоную їм з українського Криму, і я дуже сподіваюся і вірю в те, що зможу зробити цей дзвінок.

Про змінні і константи Finnlog

За 21 рік продукт, звісно, змінився сильно. Ми дуже виросли технологічно, разом з усім світом. Змінилися теплоносії, стали більш якісними вікна та двері — з точки зору шумоізоляції, енергозбереження та теплопровідності. Компанія виросла в кількості людей і в якості роботи.

Але будинки є будинки. І люди є люди, вони хочуть у будинках жити. Ось це не змінилося. І по-моєму, взагалі світ не особливо сильно змінився. Ось у нас є телефон. У Nokia теж був телефон. Але суть того, що нам потрібно було від телефону — зв’язатися з кимось — не змінилася. І чому сьогодні війна? Тому що люди теж не дуже змінилися.

Коли ми заснували Finnlog, ми хотіли робити будинки — найкращі, найякісніші, і щоб люди отримували задоволення від життя в них. Так це і залишилося. А найважливіше, що в компанії не змінився дух. Finnlog — це група натхненних людей, які вірять, що вони роблять все на благо. І найголовніше, що веселих людей. Так це все залишається вже 21 рік.

 

Шукаєте дім своєї мрії? Завітайте до профілю Алара в LinkedIn https://www.linkedin.com/in/alar-anton/ , щоб дізнатися більше про його пропозиції та знайти ідеальне житло для себе!